дипломатичний

ДИПЛОМАТИЧНИЙ – ДИПЛОМАТСЬКИЙ

Дипломатичний. Який стосується дипломатії; переносно – властивий дипломатові: дипломатичний корпус, дипломатичний кур’єр, дипломатичний прийом, дипломатичні переговори, дипломатична гра.

Дипломатський. Який стосується дипломата, належний йому: дипломатський дар, дипломатські діти.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

дипломатичний — дипломати́чний прикметник Орфографічний словник української мови
дипломатичний — [диепломатичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
дипломатичний — -а, -е. 1》 Стос. до дипломатії (у 1 знач.). Дипломатична пошта — один з видів зв'язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв'язків держав... Великий тлумачний словник сучасної мови
дипломатичний — дипломати́чний той, що стосується дипломатії, властивий дипломатові; ¤ д. акт – письмовий текст, який вручається або надсилається органами зовнішніх зносин однієї держави органам зовнішніх зносин іншої держави; ¤... Словник іншомовних слів Мельничука
дипломатичний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ (який діє вміло і тонко; властивий поведінці такої людини); ПОЛІТИ́ЧНИЙ заст., розм. (про людину); УХИ́ЛЬНИЙ (непрямий — про відповідь). Він не був дипломатичним ані наймалішою, потрібною в житті, мірою (О. Словник синонімів української мови
дипломатичний — Дипломати́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дипломатичний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до дипломатії (у 1 знач.). Росія ще з другої половини XVI ст. стала зав’язувати торговельні і дипломатичні зносини з Азією (Видатні вітч. географи.., 1954, 9); Хмельницький умілими дипломатичними переговорами 1649-1650 рр. Словник української мови в 11 томах