добротний
добро́тний
-а, -е.
Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний.
|| Міцний.
|| Дуже добрий, високої якості.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добротний — добро́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- добротний — Доброякісний, високоякісний; (стіл) міцний, добрий; (- сукно) цупкий, надійний; добрячий, добрящий. Словник синонімів Караванського
- добротний — Високосортний, високоякісний, відбірний, гарний, годящий, добренний, добрий, доброякісний, добрячий, елітний, модний, незавалящий, першосортний, пригодний, путній, путящий, хороший Фразеологічні синоніми: вищого гатунку; вищого класу; вищого сорту; екстра класу; першопкюрту Словник синонімів Вусика
- добротний — ДОБРО́ТНИЙ (зроблений добре, з високоякісного матеріалу), ТРИВКИ́Й розм.; ДОБРОЯ́КІСНИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. (який цілком задовольняє певні вимоги). — На рами можна й сосну брати, а таку деревину тільки для шаф красивих, добротних... (А. Словник синонімів української мови
- добротний — ДОБРО́ТНИЙ, а, е. Добре зроблений; вигот. з доброго, високоякісного матеріалу; доброякісний. Немає тут похилих хатин під соломою — виросли добротні будинки під залізом і черепицею (Цюпа, Україна.. Словник української мови в 11 томах
- добротний — Добротний, -а, -е Прочный, плотный, надежный. Чоботи шкапові добротні. Добротна кожушина. Черном. Словник української мови Грінченка