добувач
добува́ч
-а, ч., розм.
Той, хто займається добуванням чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- добувач — добува́ч іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- добувач — ДОБУВА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь. Він згадував про бідні селища добувачів каучуку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27); Я переконаний тепер, що Прометей колись не вмер. Щодня ми бачимо його, добувача огню того (Уп., Вірші.., 1957, 153). Словник української мови в 11 томах