1. Словник української мови в 11 томах

добувач

ДОБУВА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь.

Він згадував про бідні селища добувачів каучуку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27);

Я переконаний тепер, що Прометей колись не вмер. Щодня ми бачимо його, добувача огню того (Уп., Вірші.., 1957, 153).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добувач — добува́ч іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. добувач — -а, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови