1. Орфографічний словник української мови

добувач

добува́ч

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. добувач — -а, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. добувач — ДОБУВА́Ч, а́, ч., розм. Той, хто займається добуванням чого-небудь. Він згадував про бідні селища добувачів каучуку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 27); Я переконаний тепер, що Прометей колись не вмер. Щодня ми бачимо його, добувача огню того (Уп., Вірші.., 1957, 153). Словник української мови в 11 томах