довбанка
до́вбанка
-и, ж.
1》 Предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева.
2》 Рибальський човен, видовбаний із стовбура дерева.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довбанка — до́вбанка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- довбанка — ДО́ВБА́НКА, и, ж. Предмет, видовбаний із суцільного шматка дерева. Їдять [дочки] з однієї мисочки, маленькими дерев’яними довбанками, що їх сам дід поробив… (Кучер, Голод, 1961, 398); Тут[на березі Нерчі] ранньою весною ладнали.. Словник української мови в 11 томах