1. Великий тлумачний словник сучасної мови

довговік

довгові́к

-у, ч.

Період часу, який триває, існує або здатний існувати протягом багатьох років.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довговік — див. старий Словник синонімів Вусика
  2. довговік — Довговік, -ка м. Долговѣчный, многолѣтній. Дуб-довговік. Ном. стр. 292, № 59. Словник української мови Грінченка