1. Великий тлумачний словник сучасної мови

довірений

дові́рений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до довірити 2).

2》 у знач. прикм. Наділений чиїм-небудь довір'ям.

|| у знач. ім. довірений, -ного, ч. Той, хто користується чиїм-небудь довір'ям і діє за його дорученням.

Довірена особа — а) у період виборчих кампаній – представник кандидата, який представляє його виборцям; б) незацікавлена фізична чи юридична особа, яку призначають арбітражем або обирають на зборах кредиторів для управління майном банкрута при його ліквідації або організації; в) особа, яка здійснює операцію від імені і за дорученням іншої особи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довірений — дові́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. довірений — Вірчий, уповноважений Словник чужослів Павло Штепа
  3. довірений — ДОВІ́РЕНИЙ (наділений чиїмсь довір'ям), НАБЛИ́ЖЕНИЙ, ПРИБЛИ́ЖЕНИЙ рідше, ПРИБІ́ЧНИЙ заст. Як тільки почало розтавати, Гелка послав довірених людей до Яливочори, щоб домовилися з гуцулами про сплав (І. Словник синонімів української мови
  4. довірений — Дові́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. довірений — ДОВІ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до дові́рити 2. Дід Живиця вступає у смугу світла від ліхтарів і ревниво перелічує довірений йому безцінний скарб (Вол., Дні.., 1958, 131). 2. у знач. прикм. Наділений чиїм-небудь довір’ям. Словник української мови в 11 томах