1. Великий тлумачний словник сучасної мови

довірчий

дові́рчий

-а, -е.

1》 рідко. Який виявляє, виражає довір'я кому-, чому-небудь, ґрунтується на довір'ї. Довірчий тон.

2》 юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність. Довірчий документ.

Довірча власність (траст) — система майнових і (або) фінансових відносин між засновником траста, довірчим власником та бенефіціаром.

Довірчі пайові фонди — у ряді країн – кредитно-фінансові установи, які акумулюють дрібні заощадження громадян і вкладають їх в акції та облігації.

Довірчі фонди — за англійським правом – зобов'язання деякої довіреної особи управляти майном, що передається під її контроль, в інтересах третіх осіб (бенефіціарів фонду).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. довірчий — дові́рчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. довірчий — ДОВІ́РЧИЙ, а, е. 1. рідко. Який виявляє, виражає довір’я кому-, чому-небудь, грунтується на довір’ї. Довірчий тон. 2. юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність. Довірчий документ. Словник української мови в 11 томах