довірчий
ДОВІ́РЧИЙ, а, е.
1. рідко. Який виявляє, виражає довір’я кому-, чому-небудь, грунтується на довір’ї.
Довірчий тон.
2. юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність.
Довірчий документ.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- довірчий — дові́рчий прикметник Орфографічний словник української мови
- довірчий — -а, -е. 1》 рідко. Який виявляє, виражає довір'я кому-, чому-небудь, ґрунтується на довір'ї. Довірчий тон. 2》 юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність. Довірчий документ. Великий тлумачний словник сучасної мови