достойник

Значення в інших словниках

1. достойник — Досто́йник: — висока своїм становищем людина [V] — особа, що має вищий духовний, військовий чин або займає керівну урядову посаду [44-2] Словник з творів Івана Франка
2. достойник — досто́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. достойник — Досто́йник. Високопоставлена особа. При вчерашнім прийнятю при дворі цісарем і цісаревою були архікнязі, архікнягині, найвисші достойники двора [...], дипльомати і аристокрация (Б., 1895, 27, 4) // пол. dostojnik — сановник, високопосадова особа. Українська літературна мова на Буковині
4. достойник — Титулована <�висока> особа, представник влади, лем. велике цабе, фігура Словник синонімів Караванського
5. достойник — Вельможа, великопан, див. магнат Словник чужослів Павло Штепа
6. достойник — ДОСТО́ЙНИК, а, ч., заст. Особа, що має вищий духовний, військовий чин або займає керівну урядову посаду. Явився також губернатор Голуховський і багато достойників державних (Фр. Словник української мови в 11 томах