1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дружко

дружко́

-а, ч.

Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дружко — дружко́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дружко — ДРУЖКО́, а́, ч. Одружений чоловік, який на запрошення родичів жениха є головним розпорядником весільного обряду. Наум, бачивши, що вже усе готово, став одбирати людей: кого дружком,.. кого у старости, жінок у свашки (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  3. дружко — Дружко, -ка м. Приглашенный родителями жениха женатый мужчина; онъ распоряжается свадьбой. МУЕ. ІІІ. 93. Сим. 11. КС. 1883. II. 380. На тарілку положать рушник і дадуть дружкові, піддружому і старостам. Мет. 190. Словник української мови Грінченка