1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дудніти

дудні́ти

-ню, -ниш, недок.

1》 Видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул.

2》 Утворювати, видавати які-небудь звуки; створювати відгомін якихось звуків.

|| безос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дудніти — дудні́ти: гудѣть, издавать глухой звукъ [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. дудніти — дудні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. дудніти — див. густи Словник синонімів Вусика
  4. дудніти — ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови
  5. дудніти — ДУДНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок. 1. Видавати рівні, протяжні звуки, схожі на гул. Навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п’яні пісні (Коцюб., II, 1955, 31); Літак все дуднів і дуднів позаду нас (Смолич, III, 1959, 510); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. дудніти — Дудні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Гудѣть, гремѣть, шумѣть. Доков була у мамочки дівкою, то греміла, то дудніла земля підо мною. Гол. І. 222. На довгогривця сіла і погнала.... Шлях дуднить. Млак. 105. Камінь буде дудніти. Гол. Словник української мови Грінченка