дужчий
ду́жчий
-а, -е.
Вищ. ст. до дужий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дужчий — ду́жчий прикметник Орфографічний словник української мови
- дужчий — [дужчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- дужчий — Ду́жчий, -ча, -че за (від) кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дужчий — ДУ́ЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до ду́жий. [Герасим:] Виходь, поміряємося, чий батько дужчий (Мирний, V, 1955, 84); Він схопив за чуба Змія, Чуб на руку намотав — Втричі дужчим Змія став (Перв., Райдуга.., 1960, 170); Плач стає дужчий (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах