1. Словник української мови в 11 томах

дужчий

ДУ́ЖЧИЙ, а, е. Вищ. ст. до ду́жий.

[Герасим:] Виходь, поміряємося, чий батько дужчий (Мирний, V, 1955, 84);

Він схопив за чуба Змія, Чуб на руку намотав — Втричі дужчим Змія став (Перв., Райдуга.., 1960, 170);

Плач стає дужчий (Л. Укр., II, 1951, 144);

Твою ми пісню чуєм на будові ще дужчу, голоснішу, ніж колись (Гонч., Вибр., 1959, 125);

Після бур ми ще дужчими стали (Сос., Щоб сади.., 1947, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дужчий — ду́жчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дужчий — [дужчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. дужчий — -а, -е. Вищ. ст. до дужий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дужчий — Ду́жчий, -ча, -че за (від) кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)