1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дієслово

дієсло́во

-а, с.

Частина мови, яка означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану, особи, числа.

Безособове дієслово — дієслово, що називає дію або стан, які не можуть бути пов'язані з будь-якою особою чи предметом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дієслово — дієсло́во іменник середнього роду * Але: два, три, чотири дієсло́ва Орфографічний словник української мови
  2. дієслово — В українській мові існують дві рівнозначні форми дієслів майбутнього часу недоконаного виду: синтетична й аналітична: а) синтетична форма утворюється приєднанням до інфінітива суфікса майбутнього часу -м-... Літературне слововживання
  3. дієслово — [д'ійеислово] -ва, м. (на) -в'і, мн. -ва, -с'л'іy Орфоепічний словник української мови
  4. дієслово — Частина мови, що виражає дію або стан як процес; виконує у реченні роль присудка (т.зв. особові форми); іменні форми д. (інфінітив, дієприкметник, дієприслівник) можуть виконувати у реченні ін. функції;... Універсальний словник-енциклопедія
  5. дієслово — Дієсло́во, -ва, -ву; дієслова́, дієслі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дієслово — ДІЄСЛО́ВО, а, с. Частина мови, яка означає поняття дії або стану як процесу і має такі основні граматичні категорії: часу, виду, способу, стану, особи, числа. Словник української мови в 11 томах