електричний
електри́чний
-а, -е.
1》 Прикм. до електрика.
|| Такий, що пов'язаний з електрикою, властивий їй.
|| Який дає електрику (у 2 знач.). Електричний генератор.
|| Яким тече електричний струм.
Електричне коло — сукупність з'єднаних між собою провідниками джерела струму та споживачів електричної енергії, в яких струм виконує роботу.
Електричне поле — одна з форм прояву електромагнітного поля; створюється електричними зарядами, а також при зміні в часі магнітного поля.
Електричний заряд — властивість матерії, притаманна певним елементарним частинкам і пов'язана з їх електромагнітною взаємодією.
Електричний опір — фізична величина, що характеризує протидію провідника чи електричного кола еклектричному струмові.
Електричний струм — упорядкований рух електично заряджених частинок у речовині.
2》 Який діє за допомогою електрики.
|| Який утворюється електрикою.
3》 Який має органи, що утворюють електричні розряди. Електричний вугор. Електричний скат.
Значення в інших словниках
- електричний — електри́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- електричний — електри́чний пов’язаний з електрикою, властивий їй; ¤ е. заряд – сукупність якоїсь кількості електронів, позитронів, протонів, іонів; ¤ е. розряд – а) зменшення е. заряду на тілі внаслідок переходу його на інші тіла; б) проходження... Словник іншомовних слів Мельничука
- електричний — Електри́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- електричний — ЕЛЕКТРИ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до еле́ктрика. Саме потреби практики спонукали вчених зайнятися вивченням магнітних і електричних явищ (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 8); Марійка розповіла, скільки електричної енергії даватиме нова гідростанція (Донч. Словник української мови в 11 томах