1. Великий тлумачний словник сучасної мови

емотивізм

емотиві́зм

-у, ч.

Суб'єктивістська теорія моралі, яка заперечує об'єктивне значення етичних понять; один із напрямів неопозитивізму в етиці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. емотивізм — емотиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. емотивізм — ЕМОТИВІ́ЗМ, у, ч., філос. Теорія логічного позитивізму, яка стверджує, що матеріальні судження і поняття не є ні істинними, ні хибними, позбавлені пізнавального сенсу (змісту) і слугують лише для вираження та збудження моральних емоцій. Словник української мови у 20 томах
  3. емотивізм — ЕМОТИВІЗМ (від англ. emotive — той, що викликає емоції, збуджує) — один із чинників метаетики. Розрізняють радикальний Е. (Айєр, Рассел) та поміркований Е. (Стивенеон). Виходячи із загальних засад етичної версії логічного емпіризму... Філософський енциклопедичний словник