1. Великий тлумачний словник сучасної мови

епічний

епі́чний

-а, -е.

1》 Прикм. до епос.

|| Який становить епос.

|| Власт., характерний для епосу. Епічна форма. Епічний розмір.

|| Власт. творцеві епосу.

2》 Спокійний, розважливий, безпристрасний.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епічний — епі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. епічний — (жанр) розповідний, оповідний; (- розповідь) спокійний, розважливий, не емоційний. Словник синонімів Караванського
  3. епічний — [еип’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. епічний — Лагідновеличний Словник чужослів Павло Штепа
  5. епічний — епі́чний (грец. επικός) 1. Властивий епосові, розповідний. 2. Переносно – велично спокійний, безсторонній. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. епічний — Епі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. епічний — ЕПІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Прикм. до е́пос. Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681); // Який становить собою епос. Словник української мови в 11 томах