епічний

ЕПІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до е́пос.

Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями (Л. Укр., III, 1952, 681);

// Який становить собою епос.

Епічними творами (або епосом) називаються такі, які змальовують життя в розповіді про людей, про події, в яких вони беруть участь, про їх вчинки, переживання, про взаємовідносини між людьми (Укр. літ., 8, 1957, 98);

// Власт., характерний для епосу.

Найбільш вражає в його [Ф. Г. Кричевського] творчості героїчна піднесеність образів, епічна широта, монументальність, великий драматизм (Вітч., 2, 1961, 171);

Епічна форма; Епічний розмір; Епічний образ;

// Власт. творцеві епосу.

Уже з перших поезій [М.] Бажан визначається як поет епічного складу (Укр. літ., 10, 1957, 118).

2. Спокійний, розважливий, безпристрасний.

Лірична за внутрішньою суттю, його розповідь є зовні епічною (Від давнини.., І, 1960, 380);

А спереду.. бубонить і бубонить епічний голос… (Вас., Незібр. тв., 1941, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. епічний — епі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. епічний — (жанр) розповідний, оповідний; (- розповідь) спокійний, розважливий, не емоційний. Словник синонімів Караванського
  3. епічний — [еип’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. епічний — -а, -е. 1》 Прикм. до епос. || Який становить епос. || Власт., характерний для епосу. Епічна форма. Епічний розмір. || Власт. творцеві епосу. 2》 Спокійний, розважливий, безпристрасний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. епічний — Лагідновеличний Словник чужослів Павло Штепа
  6. епічний — епі́чний (грец. επικός) 1. Властивий епосові, розповідний. 2. Переносно – велично спокійний, безсторонній. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. епічний — Епі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)