1. Великий тлумачний словник сучасної мови

жало

жа́ло

жала, с.

1》 Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять.

2》 Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров.

3》 Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить.

4》 чого, перен. Про щось дошкульне, різке.

5》 Гострий кінець інструмента, зброї і т. ін., який коле, ріже тощо; лезо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жало — жа́ло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири жа́ла́ Орфографічний словник української мови
  2. жало — (комара) хоботок; (ножа) лезо, вістря, (голки) гостряк; (гадюче) язик; (іронії) їдкість, ядучість, ущипливість; жальце. Словник синонімів Караванського
  3. жало — див. вістря Словник синонімів Вусика
  4. жало — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
  5. жало — Жало́, -ла́, -лу́; жа́ла, жал Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жало — ЖА́ЛО́, жа́ла́, с. Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдарилась в його щоку і впустила жало (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. жало — Жало, -ла с. 1) Жало насѣкомаго, языкъ у змѣй. І гади з гострими жалами шипіли, корчились, повзли. Котл. Ен. 2) Остріе иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Сим. 24. Я різонув, дак жало так і завернулось. ум. жальце. Словник української мови Грінченка