1. Словник синонімів української мови

жало

ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Франко); Біля другого стовпа стояв на трьох ніжках дерев'яний конус.. Позолочений місяць вінчав його вістря (З. Тулуб); Залізні поручні в загорожі замерехтіли не гострими шпичаками, як колись їх робили, а рівними високими колосками, одлитими з чавуну (В. Кучер); Хто може видертися під самий гостряк дзвіниці (І. Микитенко); Колючий штих; Ламають жала ворожих штиків (М. Рильський).

ЛЕ́ЗО (гостра різальна частина, сторона якогось знаряддя, холодної зброї), КЛИНО́К, ЖА́ЛО́, ГОСТРЯ́К розм., ЛЕ́ЗВО рідко; ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета). Зашелестіли по жовтих стеблах блискучі й гострі леза кіс (А. Шиян); Хтось стрельнув із пістоля, але клинок шаблі в ту ж хвилину опустився йому на голову (П. Панч); Ламаються жала ворожих штиків, Кривавляться крила у їх літаків (М. Рильський); З його (Трохима Івановича) рук випала сокира, увіткнувшись гостряком леза в пофарбовану підлогу (А. Шиян); Якщо на вістрі крихта бруду — Всю зброю пожере іржа (Д. Павличко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жало — жа́ло́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири жа́ла́ Орфографічний словник української мови
  2. жало — (комара) хоботок; (ножа) лезо, вістря, (голки) гостряк; (гадюче) язик; (іронії) їдкість, ядучість, ущипливість; жальце. Словник синонімів Караванського
  3. жало — жала, с. 1》 Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. 2》 Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров. 3》 Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жало — див. вістря Словник синонімів Вусика
  5. жало — Жало́, -ла́, -лу́; жа́ла, жал Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жало — ЖА́ЛО́, жа́ла́, с. Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдарилась в його щоку і впустила жало (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  7. жало — Жало, -ла с. 1) Жало насѣкомаго, языкъ у змѣй. І гади з гострими жалами шипіли, корчились, повзли. Котл. Ен. 2) Остріе иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Сим. 24. Я різонув, дак жало так і завернулось. ум. жальце. Словник української мови Грінченка