жила
жи́ла
I -и, ж.
1》 Судина, якою тече кров у тілі людини чи тварини.
2》 Міцна сполучна тканина, що прикріплює м'язи до кісток; сухожилля.
3》 гірн. Тріщина земної кори, заповнена якоюсь гірською породою, а також сама гірська порода в тріщині.
4》 тех. Окремий провід кабелю.
Жила заземлення — допоміжна жила, що призначена для з'єднання металевих частин електричного пристрою, які не знаходяться під робочою напругою, з контуром захисного заземлення.
Нульова жила — основна жила, призначена для приєднання до заземленої або незаземленої нейтралі джерела струму.
Суцільна жила — струмопровідна жила, яка складається з одного дроту.
II -и, ж., розм.
Скупа, жадібна до грошей людина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жила — жи́ла 1 іменник жіночого роду судина жи́ла 2 іменник чоловічого роду, істота скупа людина розм. Орфографічний словник української мови
- жила — (кровоносна) ЖМ. судина, пор. АРТЕРІЯ; (на шиї) сухожилля; (золота) розсип, розсипище; (хто) скупердяй, скнара, жмикрут, скупиндя, скупердяга. Словник синонімів Караванського
- жила — Жила — lode, roke, vein, reef, searn — *Gang, Ader — геологічне тіло неправильної форми, що утворилося в результаті заповнення тріщин у гірських породах або внаслідок метасоматичного заміщення порід уздовж тріщин мінеральною речовиною. Осн. геол. Гірничий енциклопедичний словник
- жила — Плоске або дуже видовжене тіло в земній корі, утворене пізніше за навколишні гірські породи; форма залягання деяких магматичних гірських порід, руд металів. Універсальний словник-енциклопедія
- жила — вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. Фразеологічний словник української мови
- жила — ПОРО́ДА геол. (мінерал або сукупність мінералів, що є складовою частиною земної кори); ЖИ́ЛА (гірська порода у тріщині). Ярина все ближче підходила до терикона старої шахти — високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (В. Словник синонімів української мови
- жила — Жи́ла, -ли; жи́ли, жил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жила — ЖИ́ЛА¹, и, ж, 1. Судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини. Кров швидше в жилах поплила у нього (Фр., XIII, 1954, 56); На шиї й підборідді ясніше проступали синюваті старечі жили (Кучер, Чорноморці, 1956, 394); *Образно. Словник української мови в 11 томах