жила

Значення в інших словниках

1. жила — жи́ла 1 іменник жіночого роду судина жи́ла 2 іменник чоловічого роду, істота скупа людина розм. Орфографічний словник української мови
2. жила — (кровоносна) ЖМ. судина, пор. АРТЕРІЯ; (на шиї) сухожилля; (золота) розсип, розсипище; (хто) скупердяй, скнара, жмикрут, скупиндя, скупердяга. Словник синонімів Караванського
3. жила — Жила — lode, roke, vein, reef, searn — *Gang, Ader — геологічне тіло неправильної форми, що утворилося в результаті заповнення тріщин у гірських породах або внаслідок метасоматичного заміщення порід уздовж тріщин мінеральною речовиною. Осн. геол. Гірничий енциклопедичний словник
4. жила — I -и, ж. 1》 Судина, якою тече кров у тілі людини чи тварини. 2》 Міцна сполучна тканина, що прикріплює м'язи до кісток; сухожилля. 3》 гірн. Тріщина земної кори, заповнена якоюсь гірською породою, а також сама гірська порода в тріщині. 4》 тех. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жила — вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами. Фразеологічний словник української мови
6. жила — ПОРО́ДА геол. (мінерал або сукупність мінералів, що є складовою частиною земної кори); ЖИ́ЛА (гірська порода у тріщині). Ярина все ближче підходила до терикона старої шахти — високої рудувато-чорної гори породи, вийнятої глибоко з-під землі (В. Словник синонімів української мови
7. жила — Жи́ла, -ли; жи́ли, жил Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. жила — ЖИ́ЛА¹, и, ж, 1. Судина, по якій тече кров у тілі людини чи тварини. Кров швидше в жилах поплила у нього (Фр., XIII, 1954, 56); На шиї й підборідді ясніше проступали синюваті старечі жили (Кучер, Чорноморці, 1956, 394); *Образно. Словник української мови в 11 томах