завидно
зави́дно
1》 Присл. до завидний.
2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про наявність почуття заздрості.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- завидно — зави́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- завидно — ЗАВИ́ДНО. 1. Присл. до зави́дний. 2. у знач. присудк. сл. кому і без додатка. Про наявність почуття заздрості. Грицеві завидно було дивитися на той гурт [гімназистів]… (Мирний, III, 1954, 186); Якщо завидно їм [заздрісникам] — куди!... Словник української мови в 11 томах
- завидно — Зави́дно нар. Завидно. МВ. ІІ. 158. Завидно, що в шось видно. Ном. № 4803. Словник української мови Грінченка