загибати

загиба́ти

-аю, -аєш, недок., загинути і рідко загибнути, -ну, -неш; мин. ч. загинув, рідко загиб і загибнув, -ла, -ло; док.

1》 Умирати, гинути, зазвичай передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.).

|| Втрачати сили, здоров'я.

|| Піддаватися знищенню, руйнуванню і т. ін.

2》 перен. Переставати існувати, зникати, пропадати, щезати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загибати — загиба́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. загибати — див. зникати Словник синонімів Вусика
  3. загибати — (у бою) гинути, умирати, класти голову <�голови>; (- слід) зникати, |за|пропадати, щезати, жм. ізслизати; (свідомо) іти на смерть <�хрест>; (- цвіт) нищитися, руйнуватися; док. Словник синонімів Караванського
  4. загибати — Вигинати, вигнути, повигинати, загинати, загнути, позагинати, згинати, зігнути, позгинати, нагинати, нагнути, понагинати, обгинати, обігнути, огинати, огнути, перегинати, перегнути, поперегинати, пригинати, пригнути, попригинати, угинати, угнути, повгинати, див. згибати, нагибати Словник чужослів Павло Штепа
  5. загибати — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. загибати — ЗАГИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАГИ́НУТИ і рідко ЗАГИ́БНУТИ, ну, неш; мин. ч. заги́нув, рідко заги́б і заги́бнув, ла, ло; док. 1. Умирати, гинути, звичайно передчасно (від нещасного випадку, в бою і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  7. загибати — Загиба́ти, -ба́ю, -єш сов. в. заги́бнути, -ну, -неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратами — що маю робити! — мушу загибати! Камен. у. Словник української мови Грінченка