заговорювати
загово́рювати
-юю, -юєш, недок., заговорити, -орю, -ориш, док.
1》 перех. і неперех.Починати розмову, бесіду, звертаючись до кого-небудь; вступати в розмову з ким-небудь.
|| Робити натяк, говорити з натяком, умовляти на що-небудь.
|| тільки док. Почати говорити про когось, щось, обговорювати кого-, що-небудь, роблячи широко відомим.
|| тільки док., перен. Почати видавати виразні звуки (про музичні інструменти, вогнепальну зброю).
2》 у кому, неперех., перен. Виявлятися у певній поведінці, настроях, діяльності і т. ін.
3》 перех. Чинити вплив на кого-, що-небудь; уміло говорячи, переконувати в чомусь кого-небудь.
|| Відвертати увагу або втомлювати розмовою.
|| заст. Заворожувати, зачаровувати магічним словом.
4》 неперех. Починати говорити, користуватися мовою, промовляти слова.
Значення в інших словниках
- заговорювати — загово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заговорювати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
- заговорювати — Забалакувати, зав'язувати розмову, обзиватися словом; (- кров) виявлятися, пробуджуватися; (зуби) Д. замовляти, П. підпускати ляси; (кого) розважати, присипляти; Р. ЗАВОРОЖУВАТИ; док. відкрити рота, порушити мовчанку. Словник синонімів Караванського
- заговорювати — (ворожка) замовляти, замовити, позамовляти, зашептувати, зашептати, позашептувати, див. говорити Словник чужослів Павло Штепа
- заговорювати — замовля́ти (загово́рювати) / замо́вити (заговори́ти) зу́би кому і без додатка. 1. Відвертати увагу кого-небудь від чогось, переводити розмову на щось інше. Дядько Янко, щоб заспокоїти родичок, напевно, щось розказує, заговорює зуби (М. Фразеологічний словник української мови
- заговорювати — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок. Словник синонімів української мови
- заговорювати — Загово́рювати, -рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заговорювати — ЗАГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАГОВОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док. 1. перех. і неперех. Починати розмову, бесіду, звертаючись до кого-небудь; вступати в розмову з ким-небудь. Словник української мови в 11 томах
- заговорювати — Заговорювати, -рюю, -єш сов. в. заговори́ти, -рю́, -риш, гл. Єв. Мр. XVI. 17. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Чуб. V. 97. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. Шевч. 212. 2) = замовляти. Словник української мови Грінченка