загонич
заго́нич
-а, ч.
1》 Той, хто заганяє худобу у стайню, кошару, загін, корівник тощо.
2》 Мисливець, який заганяє звіра під час полювання.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- загонич — заго́нич іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- загонич — див. нагонич Словник синонімів Вусика
- загонич — ЗАГО́НИЧ, а, ч., мисл. Той, хто заганяє дичину під час полювання; нагонич. Ми склали план дій, розподілили солдат [солдатів] на загоничів і стрільців, поставили на чолі кожного десятка досвідчених мисливців (І. Словник української мови у 20 томах
- загонич — НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний). Словник синонімів української мови