1. Великий тлумачний словник сучасної мови

загудіти

загуді́ти

і загусти, -гуду, -гудеш; мин. ч. загудів, -діла, -діло і загув, -гула, -гуло; док.

1》 Почати гудіти, густи, утворюючи довгі, протяжні та низькі звуки.

|| Одночасно заговорити, створюючи гомін (про людей).

|| безос.

|| Почати видавати звуки гудіння (про комах, голубів).

|| Залунати протяжно, на низьких нотах.

|| безос.

|| перех. і без додатка. Почати грати, співати протяжно, басом.

2》 Почати видавати протяжні низькі звуки, сигнали за допомогою спеціального пристрою (про механізми, машини).

3》 Сповнитися гулом, шумом, протяжними звуками.

4》 розм. З шумом упасти звідки-небудь, звалитися.

|| Швидко, з гулом помчати, ринутися куди-небудь.

5》 перен., розм. Зникнути, подітися невідомо куди.

|| Загинути, пропасти марно.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загудіти — загуді́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загудіти — див. падати Словник синонімів Вусика
  3. загудіти — I. УПА́СТИ (ВПА́СТИ) (втративши рівновагу, опору), ПА́СТИ, ПОВАЛИ́ТИСЯ, ЗВАЛИ́ТИСЯ, ПЕРЕКИ́НУТИСЯ, ПОКОТИ́ТИСЯ, БЕРКИ́ЦНУТИ (БЕРКИ́ЦЬНУТИ) розм., БЕРКИ́ЦНУТИСЯ (БЕРКИ́ЦЬНУТИСЯ) розм., ПОЛЕТІ́ТИ розм., ПОСУ́НУТИСЯ розм., ЗАГУДІ́ТИ (ЗАГУСТИ́) розм. Словник синонімів української мови
  4. загудіти — ЗАГУДІ́ТИ і ЗАГУСТИ́, гуду́, гуде́ш; мин. ч. загуді́в, ді́ла, ло і загу́в, гула́, ло́; док. 1. Почати гудіти, густи, утворюючи довгі, протяжні і низькі звуки. Мов дзвони, загули кайдани На неофітах (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  5. загудіти — Загудіти, -ду́, -де́ш гл. = загусти. Стор. МПр. 106. Загуділи голуби. Чуб. Словник української мови Грінченка