1. Великий тлумачний словник сучасної мови

задля

за́для

прийм., з род. в., розм. Сполучення з прийм. задля виражають: Об'єктні відношення:

1》 Уживається на означення особи, предмета, на користь яких щось здійснюється, відбувається.

2》 Уживається на означення особи, предмета, стос. до яких має силу, значення названа обставина, якість, стан і т. ін. Відношення мети:

3》 Уживається для визначення мети дії.

|| Вказує на предмет, признач. для чого-небудь.

|| Уживається у складі сполучника мети.

Задля чого — навіщо, з якою метою. Причинові відношення:

4》 рідко. Уживається для визначення причини якої-небудь дії або якихось учинків.

Задля того — тому, з цієї причини.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задля — Задля того одного: через те одне [XIX] Але не тільки задля того одного ми вважали римське кирило-мефодіївське свято не всеслов'янським святом, що там не було бесіди про діла слов'янські... Словник з творів Івана Франка
  2. задля — за́для прийменник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  3. задля — За́для, прийм. 1. Через (певну причину). Книжка ся ще не розпродує ся, ані не розсилає ся, бо ц. к. прокуратория задержала єї задля недоповненя якихсь правша приписів (Б., 1888, оголош. Українська літературна мова на Буковині
  4. задля — прий., заради, з метою, для; Р. через, з причини. Словник синонімів Караванського
  5. задля — [зад(')л'а] прийм. Орфоепічний словник української мови
  6. задля — За́для, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. задля — ЗА́ДЛЯ, прийм., з род. в., розм. Сполучення з прийм. за́для виражають: Об’єктні відношення: 1. Уживається при означенні особи, предмета, на користь яких щось здійснюється, відбувається. Настала весна. Словник української мови в 11 томах
  8. задля — Задля пред. Ради, для. Виросте на йому щасливиш доля задля людей. Стор. МПр. 49. Це вона мене задля того й привела, щоб іззісти у своїй норі. Рудч. Ск. II. 20. Задля його звертають каравани. К. Іов. 14. Словник української мови Грінченка