закордонний
закордо́нний
-а, -е.
Стос. до закордону.
|| Який міститься, живе, здійснюється, видається або виготовляється за кордоном.
|| Прибулий або привезений з інших країн.
Закордонний паспорт — документ, що засвідчує право виїзду кого-небудь за межі Батьківщини, за кордон.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закордонний — закордо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- закордонний — ЗАКОРДОННИЙ – ЗАРУБІЖНИЙ Закордонний. Який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або видається за кордоном; прибулий, привезений із-за кордону; пов’язаний з виїздом за кордон тощо: міністерство закордонних справ... Літературне слововживання
- закордонний — [закордон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- закордонний — ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Словник синонімів української мови
- закордонний — Закордо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закордонний — ЗАКОРДО́ННИЙ, а, е. Стос. до закордону. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь.. Його оточувала купка людей — представники уряду, міста, військові і журналісти (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- закордонний — Закордонний, -а, -е Заграничный. Словник української мови Грінченка