закордонний
ЗАКОРДО́ННИЙ, а, е. Стос. до закордону.
Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь.. Його оточувала купка людей — представники уряду, міста, військові і журналісти (Ю. Янов., II, 1958, 108);
// Який міститься, живе, здійснюється, видається або виготовляється за кордоном.
Замфір ступою поїхав берегом Прута. Тут глянув на нього з-за річки широкий простір зелених плавнів, замріяли вдалині закордонні села (Коцюб., І, 1955, 188);
Вибачте мені, добродію, що я такого гострого наказав Вам про Ваші закордонні видання (Мирний, V, 1955, 383);
Ах, якби знали її [Софіїні] закордонні приятельки, серед кого доводиться їй тут жити… (Гончар, Таврія, 1952, 140);
Товариші переслали записку у прогресивні закордонні газети (Вільде, Сестри.., 1958, 391);
// Прибулий або привезений з країн, що знаходяться за кордоном.
Жаль мені, що не буду в Києві та не побачу всіх закордонних гостей (Л. Укр., V, 1956, 278);
Це був старий закордонний трактор, од якого вимагалося неможливого і який весь час мстився тим, що підводив бригаду у найвідповідальніші моменти (Ю. Янов., II, 1954, 134).
Закордо́нний па́спорт — документ, що засвідчує право виїзду кого-небудь за межі батьківщини, за кордон.
Значення в інших словниках
- закордонний — закордо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- закордонний — ЗАКОРДОННИЙ – ЗАРУБІЖНИЙ Закордонний. Який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або видається за кордоном; прибулий, привезений із-за кордону; пов’язаний з виїздом за кордон тощо: міністерство закордонних справ... Літературне слововживання
- закордонний — [закордон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- закордонний — -а, -е. Стос. до закордону. || Який міститься, живе, здійснюється, видається або виготовляється за кордоном. || Прибулий або привезений з інших країн. Закордонний паспорт — документ, що засвідчує право виїзду кого-небудь за межі Батьківщини, за кордон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закордонний — ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Словник синонімів української мови
- закордонний — Закордо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закордонний — Закордонний, -а, -е Заграничный. Словник української мови Грінченка