1. Літературне слововживання

закордонний

ЗАКОРДОННИЙ – ЗАРУБІЖНИЙ

Закордонний. Який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або видається за кордоном; прибулий, привезений із-за кордону; пов’язаний з виїздом за кордон тощо: міністерство закордонних справ, закордонні друзі, закордонні міста, закордонні видання, закордонні твори, закордонні гості, закордонний паспорт, закордонне відрядження, закордонна поїздка.

Зарубіжний. Який міститься, живе, здійснюється за рубежем; закордонний: зарубіжні країни, зарубіжна культура, зарубіжна преса, зарубіжні гості.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закордонний — закордо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. закордонний — [закордон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  3. закордонний — -а, -е. Стос. до закордону. || Який міститься, живе, здійснюється, видається або виготовляється за кордоном. || Прибулий або привезений з інших країн. Закордонний паспорт — документ, що засвідчує право виїзду кого-небудь за межі Батьківщини, за кордон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. закордонний — ЗАКОРДО́ННИЙ (який міститься, живе, здійснюється і т. ін. за кордоном), ЗАРУБІ́ЖНИЙ, ІНОЗЕ́МНИЙ, ЧУЖОЗЕ́МНИЙ, ЗАГРАНИ́ЧНИЙ розм., ЗАМО́РСЬКИЙ заст., розм. На службу до закордонних міст при дворах та посольствах завше кликали українців (І. Словник синонімів української мови
  5. закордонний — Закордо́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. закордонний — ЗАКОРДО́ННИЙ, а, е. Стос. до закордону. Комісар закордонних справ стояв на березі й дивився в синю морську далечінь.. Його оточувала купка людей — представники уряду, міста, військові і журналісти (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. закордонний — Закордонний, -а, -е Заграничный. Словник української мови Грінченка