заревіти
зареві́ти
і заревти, -ву, -веш, док.
1》 Почати ревіти, ревти, видавати протяжні голосні звуки (про тварин).
|| Почати утворювати звуки, схожі на ревіння тварин (про вітер, море і т. ін.).
|| безос.
|| Почати утворювати дуже сильні протяжні звуки (про певні предмети, механізми і т. ін.).
2》 розм. Голосно закричати, прокричати що-небудь.
3》 розм. Голосно заплакати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заревіти — [зареив’ітие] -ву, -веш, -веимо, -веите; мин. -в'іў, -в'іла; нак. -ви, -в'іт' Орфоепічний словник української мови
- заревіти — зареві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заревіти — Зареві́ти і заревти́, -реву́, -реве́ш, -реву́ть; зареві́в, -ві́ла; зарі́в, -ревла́, -ревли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заревіти — ЗАРЕВІ́ТИ і ЗАРЕВТИ́, ву́, ве́ш, док. 1. Почати ревіти, ревти, видавати протяжні голосні звуки (про тварин). Хвилька тривожної мовчанки — свиснула стріла — і заревів звір (Фр., VI, 1951, 14); Тихо на селі. Словник української мови в 11 томах