1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збучавілий

збуча́вілий

-а, -е, розм.

Дієприкм. акт. мин. ч. до збучавіти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збучавілий — збуча́вілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. збучавілий — ЗБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до збуча́віти. Темрява сповнювалась шарудінням шинелей, чваканням чобіт в прибережному збучавілому багні (Перв., Атака.., 1946, 143). Словник української мови в 11 томах