1. Орфографічний словник української мови

збучавілий

збуча́вілий

дієприкметник

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збучавілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до збучавіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. збучавілий — ЗБУЧА́ВІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до збуча́віти. Темрява сповнювалась шарудінням шинелей, чваканням чобіт в прибережному збучавілому багні (Перв., Атака.., 1946, 143). Словник української мови в 11 томах