1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збірка

збі́рка

-и, ж.

1》 Книжка, яка містить у собі дібрані за певним принципом твори одного або кількох авторів.

Збірка творів — окреме видання творів якого-небудь автора, зібраних разом; зібрання творів.

2》 Те саме, що зібрання 4).

|| Сукупність, поєднання чого-небудь однорідного.

|| Сукупність будь-яких предметів, що утворюють єдине ціле.

Критична збірка спец. — установка, в якій може відбуватися самопідтримна керована ланцюгова реакція.

Підкритична збірка спец. — установка, в якій можуть підтримуватися параметри, близькі до параметрів критичної збірки, але самопідтримна ланцюгова реакція ще не відбувається.

3》 заст. Сход, сходка, збори.

|| Зустріч гурту людей з метою розваги, розмови і т. ін.

4》 перев. мн. Те саме, що зборки.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збірка — збірка – збірник – зібрання Ці слова часто не розрізняють за значенням, тоді як кожне з них має свої змістові відтінки. Збірка – однотомне (рідше кількатомне) видання художніх творів одного автора або фольклорних записів. Збірка поезій, збірка дум. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. збірка — збі́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. збірка — ЗБІРКА – ЗБІРНИК – ЗІБРАННЯ Збірка. Однотомне (рідше кількатомне) видання художніх творів одного автора та фольклорних записів: збірка лірики, збірка дум, збірка нарисів. Збірник, -а. Літературне слововживання
  4. збірка — Збі́рка. Збирання. Посол Айм інтерпелював в справі відмовленя резервістам відпустки, котрі хотіли помочи своїм родинам при збірці буряків цукрових (Б., 1895, 24, 2) // пол. zbiórka — збір, збирання (врожаю). Українська літературна мова на Буковині
  5. збірка — Збірник, антологія; (шкільних текстів) читанка, хрестоматія; (творів) зібрання, (картин) колекція, збираниця; (статтей) кн. синопсис; (пожертв) Г. збіркова акція; ВІЙ. шикування, збір <н. в лаві збірка!>; З. збори. Словник синонімів Караванського
  6. збірка — [зб’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
  7. збірка — ЗБІ́РКА² див. збо́рки. Словник української мови у 20 томах
  8. збірка — ЗБІ́РКА (творів), ЗБІ́РНИК, ДОБІ́РКА (перев. невелика, зібрана за певною тематикою); ЗІБРА́ННЯ (перев. велике, повне). — Сьогодні здав до друку останню коректуру своєї збірки лірики (А. Словник синонімів української мови
  9. збірка — Збі́рка, -рки, -рці; збі́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. збірка — ЗБІ́РКА, и, ж. 1. Книжка, яка містить у собі дібрані за певним принципом твори одного або кількох авторів. Недавно київський цензор зробив мені ласку і дуже чемно повідомив, що моя збірка «З глибини» заборонена для Росії (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. збірка — Збірка, -ки ж. 1) Сходка, собраніе. Збірка хлопців, дівчат. Уже зібрав збірку; там уже збірка зібралася. Черк. у. 2) Собраніе чего-либо. Конст. у. 3) Мѣстныя овчины, скупаемыя на полтавскихъ ярмаркахъ. Вас. 154. Словник української мови Грінченка