1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звикати

звика́ти

і рідко ізвикати, -аю, -аєш, недок., звикнути і рідко ізвикнути і звикти і ізвикти, -кну, -кнеш; мин. ч. звик і ізвик, -ла, -ло; док.

1》 перев. з інфін. Набувати звички робити що-небудь, поводитися певним чином.

|| Набувати навичок, уміння в чому-небудь, навчатися щось робити.

2》 до чого і з інфін. Переставати сприймати що-небудь як нове, незвичне, звикатися з чимось.

|| перев. до чого. Освоюватися з чим-небудь, пристосовуватися до чогось.

|| без додатка і до чого. Примирятися з чим-небудь небажаним, неприємним.

|| до кого. Переставати сприймати кого-небудь як чужого.

|| де кого. Відчувати прихильність, дружньо ставитися до кого-небудь, зживатися з кимось.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звикати — звика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. звикати — Обвикати, призвичаюватися, принатурюватися, жм. наламуватися, д. привикати; (до горя) миритися з; (до нелюба) зживатися з. Словник синонімів Караванського
  3. звикати — Звикнути, навикати, наламуватися, навелядіти, наловчитися, намуштруватися, насобачитися, натиратися, натренуватися, призвичаюватися Фразеологічні синоніми: набивати руку; набити навику; набути навику; наломити руку Словник синонімів Вусика
  4. звикати — [звиекатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. звикати — ЗВИ́КНУТИ перев. з інфін. (набути звички робити що-небудь), ЗВИ́КТИ, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., НАВИ́КНУТИ розм., НАЛАМА́ТИСЯ розм., ЗВИ́КНУТИСЯ рідко, ЗВИ́КТИСЯ рідко. — Недок.: звика́ти, привика́ти, навика́ти, нала́муватися, звика́тися. Словник синонімів української мови
  6. звикати — Звика́ти, -ка́ю, -ка́єш; зви́кнути, -кну, -кнеш до чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. звикати — ЗВИКА́ТИ і рідко ІЗВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗВИ́КНУТИ і рідко ІЗВИ́КНУТИ і ЗВИ́КТИ і ІЗВИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. звик і ізви́к, ла, ло; док. 1. перев. з інфін. Набувати звички робити що-небудь, поводитись певним чином. Словник української мови в 11 томах
  8. звикати — Звика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. звикнути и звикти, -ну, -неш, гл. Привыкать, привыкнуть. Хто не звик правди поважати, той завше ласий панувати. Ном. № 1132. Словник української мови Грінченка