здіймати
здійма́ти
-аю, -аєш, недок., здійняти, здійму, здіймеш; мин. ч. здійняв, -няла, -няло; док., перех.
1》 Переміщати що-небудь знизу вгору.
|| безос.
|| Високо здимати, розширюючи, збільшуючи в обсязі, розмірі.
|| рідко. Брати, піднімати з землі, підлоги і т. ін.
2》 Підводити, підносити (руки, голову і т. ін.).
|| Піднімаючи, підносячи що-небудь, височіти, вирізнятися на тлі чогось.
|| перен. Возвеличувати кого-, що-небудь.
3》 Примушувати вставати, зрушувати з місця.
|| перен. Підбурювати проти кого-небудь, спонукувати до якихось дій.
4》 Підвищувати рівень, посилювати якість, тон і т. ін. чого-небудь.
5》 Діставати, брати зверху або з поверхні чого-небудь те, що там стоїть, лежить, висить і т. ін.
6》 Скидати з себе чи з когось що-небудь надіте, пов'язане і т. ін.
7》 Зрізуючи, зрубуючи, спилюючи і т. ін., видаляти з поверхні те, що покриває що-небудь або становить верхній шар чогось.
8》 розм. Збивати (пострілом, ударом і т. ін.).
9》 Звільняти від чого-небудь (зазвичай від того, що мучить, непокоїть, завдає прикрощів).
10》 У сполуч. з абстр. ім. означає: починати яку-небудь дію, виражену цим іменником.
|| Заводити, затівати (розмову, річ, мову і т. ін.).
|| Збуджувати, викликати (думки, почуття і т. ін.).
|| Порушувати (питання, справу і т. ін.).
11》 розм., рідко. Точно відтворюючи, копіюючи, переносити на щось розміри, форму і т. ін. чого-небудь.
12》 розм., рідко. Те саме, що фотографувати.
13》 рідко. Проймати, охоплювати (про почуття).
Значення в інших словниках
- здіймати — здійма́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- здіймати — ЗНІМАТИ, ЗДІЙМАТИ, (з цвяха) брати; (одяг) скидати, (силою) здирати; (з потяга) зсаджувати; (куряву) збивати; (ґвалт) зчиняти; тлк. ЗДІЙМАТИ, (руку) підводити, підносити; тлк. Словник синонімів Караванського
- здіймати — бра́ти (підніма́ти) / взя́ти (підня́ти) на глум (на глу́зи, на сміх) кого, що і без додатка. Насміхатися, кепкувати з кого-, чого-небудь. Язикатий подоляк вічно бере на глум Гришині романи з вертихвістками (О. Гончар); (Гаптін:) І чого ти така, Ярино?.. Фразеологічний словник української мови
- здіймати — ДІСТАВА́ТИ (брати звідкись), ДОСТАВА́ТИ розм., ДОСТЯГА́ТИ заст.; ЗНІМА́ТИ, ЗДІЙМА́ТИ (зверху, з якоїсь поверхні тощо). — Док.: діста́ти, доста́ти, достягну́ти (достягти́), зня́ти, здійня́ти. Дістаю з шафи плед і кутаюся в нього (Ю. Словник синонімів української мови
- здіймати — Здійма́ти, -ма́ю, -ма́єш; здійня́ти, здійму́, зді́ймеш, -муть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- здіймати — ЗДІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗДІЙНЯ́ТИ, здійму́, зді́ймеш; мин. ч. здійня́в, няла́, ло́; док., перех. 1. Переміщати що-небудь знизу вгору. Словник української мови в 11 томах
- здіймати — Здійма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. здійня́ти, -йму, -меш, гл. 1) Снимать, снять. За рученьку візьме, золот перстень здійме. Мет. 299. Не здіймай з мене, дідусю, шкури. Рудч. Ск. II. 15. На поріг ступає, шапочку здіймає. Лавр. 109. 2) Поднимать, поднять. Словник української мови Грінченка