1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зойкати

зо́йкати

-аю, -аєш, недок., зойкнути, -ну, -неш, док.

Голосно, несамовито кричати (з жаху, відчаю, благаючи допомоги і т. ін.).

|| Жалібно стогнати, видавати стогін (від болю, горя і т. ін.).

|| Тужливо, зі стогоном кричати; голосити.

|| Тривожно кричати, квилити (про птахів).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зойкати — зо́йкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зойкати — див. КРИЧАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. зойкати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  4. зойкати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. зойкати — Зо́йкати, -каю, -каєш, -кає Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. зойкати — ЗО́ЙКАТИ, аю, аєш, недок., ЗО́ЙКНУТИ, ну, неш, док. Голосно, несамовито кричати (з жаху, відчаю, благаючи допомоги і т. ін.). — Тату! Таточку!— зойкає дівчина, бо її пальці, намацуючи батькове обличчя, ніби опеклися кригою мертвого тіла (Речм., Весн. Словник української мови в 11 томах
  7. зойкати — Зо́йкати, -каю, -єш, одн. в. зойкнути, -ну, -неш гл. Вопить, стонать, застонать. Желех. Словник української мови Грінченка