1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зубець

зубе́ць

-бця, ч.

1》 спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.).

2》 перев. мн. зубці, -ів. Надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін. стовпчики на рівній віддалі один від одного.

|| Гострі верхівки гір, вершини дерев у лісі і т. ін., що вирізняються ламаною лінією.

|| Елемент орнаменту.

3》 Зуб (у 4 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зубець — зубе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зубець — Зубе́ць, -бця́, -бце́ві; зубці́; -ці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. зубець — ЗУБЕ́ЦЬ, бця́, ч. 1. спец. Гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.). Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. зубець — Зубе́ць, -бця́ м. 1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. Шух. І. 166); сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды. Шух. І. 122. Гол. Од. 56. 2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части. МУЕ. III. 39. Словник української мови Грінченка