зупинка
зупи́нка
-и, ж.
1》 Припинення руху кого-, чого-небудь.
|| Припинення роботи машини, мотора і т. ін.
2》 Спеціально визначений пункт, місце, де постійно зупиняється транспорт, щоб пасажири могли вийти або зайти.
|| розм. Відстань, частина шляху між двома такими пунктами.
3》 Тимчасове перебування, затримка де-небудь на шляху кудись (під час переїзду, переходу і т. ін.).
4》 Перерва в якій-небудь дії, роботі, пауза в мові і т. ін.
5》 В обчислювальній техніці – перехід ЕОМ у стан, за якого зупиняється автоматичне вибирання команд з пам'яті та їх виконання.
Зупинка за адресою — зупинка центрального процесора за співпадання вмісту лічильника адреси команд з вмістом певного регістра.
Зупинка за записом — зупинка центрального процесора під час спроби записати дані за адресою, яка співпадає з вмістом певного регістра.
Значення в інших словниках
- зупинка — зупи́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- зупинка — Перестанок, перепинка, д. постоянка, г. секція, (таксі) стоянка: У ФР. спин, упин, перестан <н. з прий. без>; (дія) припинення, спинення; (в дорозі) перепочинок; (у дії) павза, перерва, затримка. Словник синонімів Караванського
- зупинка — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- зупинка — [зупинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
- зупинка — ЗУПИ́НКА (місце, пункт, де зупиняється транспорт; відстань між двома такими пунктами), ПЕРЕСТА́НОК діал., СЕ́КЦІЯ рідко. Петро поспішив на зупинку автобуса (А. Словник синонімів української мови
- зупинка — Зу́пи́нка, -нки, -нці; -пи́нки, -пи́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зупинка — ЗУПИ́НКА, и, ж. 1. Припинення руху кого-, чого-небудь. Після зупинки в селі, де зійшло багато пасажирів, автобус круто звернув убік, на лісовий шлях (Донч., VI, 1957, 537); Колона [полонянок] починає рухатися.. Словник української мови в 11 томах
- зупинка — Зупинка, -ки ж. 1) Остановка. 2) Знакъ препинанія. Ном. № 11807. Словник української мови Грінченка