1. Великий тлумачний словник сучасної мови

к

невідм., с.

П'ятнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "к" (вимовляється "ка").

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. К — (ка). Як назва літери вживається в с. р.: мале к; як назва звука вживається в ч. р.: глухий к, задньоязиковий к. Літературне слововживання
  2. к — К¹, невідм., сер. Чотирнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «к» (вимовляється «ка»). К², рідко ІК, прийм. з дав. в., заст. До. Турн.. Словник української мови в 11 томах
  3. к — К пред. Къ. Съ дат. падежемъ обозначаетъ: а) указаніе мѣста или предмета, къ которому направляется дѣйствіе. Іде к лісу. Ну тебе к бісу! б) опредѣленіе времени, къ которому близится дѣйствіе. Словник української мови Грінченка