калічити

Значення в інших словниках

1. калічити — калі́чити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. калічити — Нівечити; (завдавати шкоди) псувати, марнувати; (- мову) ламати, перекручувати, спотворювати. Словник синонімів Караванського
3. калічити — див. карати Словник синонімів Вусика
4. калічити — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил. Словник синонімів української мови
5. калічити — Калі́чити, -лі́чу, -лі́чиш, -лі́чать; не калі́ч, калі́чмо, калі́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. калічити — КАЛІ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. 1. Завдавати каліцтва кому-, чому-небудь; робити калікою. Всіх калічив [Еней] без розбору І убивав по десять враз (Котл., І, 1952, 260); Ведмеді та дики часто калічать худобу й людей у горах (Фр. Словник української мови в 11 томах
7. калічити — Калічити, -чу, -чиш гл. 1) Увѣчить, калѣчить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. — А селяне носять та й не калічать же себе. Левиц. Пов. 159. 2) Уродовать, искажать, извращать. Не з щиростю... приступає до рідного слова, та і почне його калічить. О. 1861. IV. 34. Словник української мови Грінченка