1. Великий тлумачний словник сучасної мови

канон

кано́н

-у, ч.

1》 церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон.

2》 перен., книжн. Твердо встановлене правило, усталена норма.

3》 церк. Список, зібрання релігійних книг, узаконених церквою як Святе Письмо. Старозавітний канон.

4》 церк. Пісня на честь святого або свята.

5》 муз. Музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору, які вступають послідовно один за одним.

Нескінченний канон — різновид канону, в якому кінець мелодії безпосередньо переходить в її початок.

6》 муз. Вірменський народний щипковий інструмент, подібний до цитри.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канон — кано́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. канон — РЕЛ. догмат, правило; П. невідхильний закон <�норма>; Ц. <�святкова> пісня. Словник синонімів Караванського
  3. Канон — див. Каноник Словник церковно-обрядової термінології
  4. канон — [канон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  5. канон — Закон (церковний) Словник чужослів Павло Штепа
  6. канон — (гр. kanon — лінійка, правило, зразок) — 1. Багатоголосний твір, де всі голоси виконують мелодію провідного, вступаючи за чергою; перший голос називається пропостою, інші, які імітують пропосту — риспостами. Словник-довідник музичних термінів
  7. канон — Церковний піснеспів Словник застарілих та маловживаних слів
  8. канон — • канон - термін, який уживається для означення нормативних правил, моделей, що діють у різних галузях сусп. свідомості і на певних істор. етапах виступають зразком досконалості і критерієм худож. цінності. Культовий характер має система... Українська літературна енциклопедія
  9. канон — кано́н (грец. κανών – палиця, переносно – правило, норма) 1. Твердо встановлене правило, норма. 2. Художній твір, що служить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. канон — I у християнстві: 1. правило віри та релігійної практики; 2. центр. частина богослужіння, звана також Євхаристійною Молитвою; 3. правні приписи кодексу канонічного права; також офіційне зібрання св. книг у т.зв. релігіях книг. Універсальний словник-енциклопедія
  11. канон — КАНОН (грецьк. κανών — палиця, переносно — правило, норма, зразок) — в широкому розумінні — правило або система правил будь-якого виду людської діяльності. В європейській культурі поняття "К. Філософський енциклопедичний словник
  12. канон — ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
  13. канон — КАНО́Н, у, ч. 1. церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон. [Мартіан:] Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри — я їх учив, як наш канон велить (Л. Словник української мови в 11 томах
  14. канон — (грец. < семітської — міра довжини) Сукупність обов'язкових до виконання художніх засобів і прийомів. Широко застосовувалась в архітектурі й монументальному мистецтві Стародавнього Сходу, Античності, Середньовіччя; в європейській культурі XVII... Архітектура і монументальне мистецтво