канонік

кано́нік

-а, ч.

Католицький соборний священик.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канонік — Кано́нік: — вищий духовний чин, радник консисторії [VI... Словник з творів Івана Франка
  2. канонік — кано́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. канонік — Надсвященик Словник чужослів Павло Штепа
  4. канонік — канонік вул. канарок, який не співає (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. канонік — Член ради (капітула) при католицькому чи уніатському єпископі, священослужитель кафедрального собору Словник застарілих та маловживаних слів
  6. канонік — кано́нік (лат. canonicus, від грец. κανών – правило) в католицькій і англіканській церквах – член капітулу. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. канонік — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн. Словник синонімів української мови
  8. канонік — Кано́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. канонік — КАНО́НІК, а, ч. Католицький соборний священик. Батько наняв для них [синів] у одного латинського каноніка дві комнатки [кімнатки], осібну для кождого (Фр. Словник української мови в 11 томах