1. Словник української мови в 11 томах

канонік

КАНО́НІК, а, ч. Католицький соборний священик.

Батько наняв для них [синів] у одного латинського каноніка дві комнатки [кімнатки], осібну для кождого (Фр., III, 1950, 341);

З того часу Безбородько частіше заходив до Річинських, а в містечку почали плескати, що доктор Безбородько буває в домі отця каноніка (Вільде, Сестри.., 1958, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канонік — Кано́нік: — вищий духовний чин, радник консисторії [VI... Словник з творів Івана Франка
  2. канонік — кано́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. канонік — -а, ч. Католицький соборний священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канонік — Надсвященик Словник чужослів Павло Штепа
  5. канонік — канонік вул. канарок, який не співає (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. канонік — Член ради (капітула) при католицькому чи уніатському єпископі, священослужитель кафедрального собору Словник застарілих та маловживаних слів
  7. канонік — кано́нік (лат. canonicus, від грец. κανών – правило) в католицькій і англіканській церквах – член капітулу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. канонік — СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн. Словник синонімів української мови
  9. канонік — Кано́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)