1. Словник синонімів української мови

канонік

СВЯЩЕ́НИК (служитель культу православної та греко-католицької церкви). ПІП розм., ПАНОТЕ́ЦЬ розм., БА́ТЮШКА розм., ІЄРЕ́Й церк., ПРОТОІЄРЕ́Й церк., ПРОТОЄРЕ́Й розм., ПРОТОПІП церк., ПРЕСВІ́ТЕР церк., ПА́СТИР заст. книжн.; ДУХІВНИ́К (священик, у якого хто-небудь постійно сповідається), СПОВІДА́ЛЬНИК, СПОВІ́ДНИК, СПОВІДА́Ч рідше; ПРО́БОЩ церк., ПА́РОХ діал. (парафіяльний священик); КСЬО́НДЗ, КАНО́НІК (католицький); ПА́СТОР (протестантський); МУЛЛА́ (ісламський). Священик одчинив царські врата, почав кадити по церкві (І. Нечуй-Левицький); Вже кілька днів попи у великодніх золотистих ризах правлять молебні над криничкою (М. Стельмах); Князь і княгиня, верховні духовні ієреї церкви, мужі київські старші й молодші стали на заборолі (П. Загребельний); Панотець уважно вислухав його (М. Коцюбинський); Сказала (Маруся) о. Василеві; гадала, що він, як пастир духовний, прийме цю вість близько до серця (Г. Хоткевич); Тринадцять років (П. Тичини) пройшли за похмурими монастирськими стінами під суворим наглядом духівників (з журналу); Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. канонік — Кано́нік: — вищий духовний чин, радник консисторії [VI... Словник з творів Івана Франка
  2. канонік — кано́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. канонік — -а, ч. Католицький соборний священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. канонік — Надсвященик Словник чужослів Павло Штепа
  5. канонік — канонік вул. канарок, який не співає (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. канонік — Член ради (капітула) при католицькому чи уніатському єпископі, священослужитель кафедрального собору Словник застарілих та маловживаних слів
  7. канонік — кано́нік (лат. canonicus, від грец. κανών – правило) в католицькій і англіканській церквах – член капітулу. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. канонік — Кано́нік, -ка; -ніки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. канонік — КАНО́НІК, а, ч. Католицький соборний священик. Батько наняв для них [синів] у одного латинського каноніка дві комнатки [кімнатки], осібну для кождого (Фр. Словник української мови в 11 томах