1. Великий тлумачний словник сучасної мови

каракал

карака́л

-а, ч.

Ссавець роду котів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каракал — карака́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. каракал — КАРАКА́Л, а, ч. Хижий ссавець родини котячих, поширений у пустелях Африки та Азії. Каракал зовнішньо нагадує рись. Його зображення дійшли до нас ще зі Стародавнього Єгипту (з наук.-попул. літ.); Каракала за розміром можна порівняти з вівчаркою. Словник української мови у 20 томах
  3. каракал — карака́л (від тур. karakulah – чорновухий) вид хижих ссавців родини котячих. Поширений в пустелях та передгір’ях Африки й Азії. Зовнішньо нагадує рись. Словник іншомовних слів Мельничука