1. Великий тлумачний словник сучасної мови

каракулевий

кара́кулевий

-а, -е.

Прикм. до каракуль; дрібно-смушевий. Каракулеве вівчарство.

|| Зробл. з каракуля (у 1 знач.). Каракулева шуба.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каракулевий — кара́кулевий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. каракулевий — КАРА́КУЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до кара́куль; дрібно-смушевий. Каракулеве вівчарство; // Зробл. з каракуля (у 1 знач.). В брамі кам’яниці показалась її постать, у чорнім зимовім пальті.. і з чорною каракулевою муфтою на правій руці (Фр. Словник української мови в 11 томах